Святого Іоана Золотоустого повчання про молитву і духовну тверезість

Без Божої тайнодії і милости нічого доброго не увійде до наших душ. Божа ж тайнодія сходить на наші труди й суттєво їх полегшує, коли Він бачить, що ми любимо молитву, часто звертаємося до Бога з проханнями й відтоді очікуємо, що зійде на нас усіляке благо. Тому коли я бачу такого, що не любить молитви й не має теплого і сильного до неї нахилу, то з цього буває для мене явним, що цей чоловік нічого шляхетного й високого не має у своїй душі. А коли бачу того, що ненаситно хапається за богослуження й опущення частої молитви вважає за одну з найбільших втрат і кривд, то запевнююсь, що він є вірний подвижник всілякої чесноти і храм Божий. Бо якщо «одягу мужа, а в зубах усміх і хода чоловіка — оповідають, хто він» (Сир. 19,30), — за словом Премудрого, що більше молитва і служіння Богові є знаком усілякої Праведности, оскільки є духовним і божественним одіянням, що приносить нашим помислам велику окрасу й чарівність, благовлаштовує життя кожного, не допускає тримати в умі щось недоречне й негідне, заохочує до благоговіння перед Богом і поважає честь, якою Він благоволив ушанувати нас, навчає відвертатися від усякого забобонного пророкування, проганяє сороміцькі й пусті помисли і налаштовує душу кожного погорджувати тілесні насолоди. Цю єдину гордість пристало мати тим, що почитають Христа, — не бути рабом нічого сороміцького, а пильнувати свою душу у свободі від усього в непорочнім житті.

2016-02-05T18:13:04+00:00February 1st, 2016|Christian Teaching, Spirituality|